Якщо ми старанні на цьому етапі свого розвитку, то ми будемо здивовані, не пройшовши й половини дороги. Ми пізнаємо нову свободу і нове щастя. Ми не будемо шкодувати за минулим, і не захочемо «зачинити двері» за ним. Ми збагнемо слово душевний спокій і пізнаємо мир. Незалежно від того, як низько ми опустилися, ми побачимо, як наш досвід може допомогти іншим. Зникне це почуття непотрібності і жалю до самого себе. Ми втратимо зацікавленість щодо егоїстичних речей і наберемо зацікавлення щодо наших друзів. Наша своєкорисливість непомітно відійде. Все наше ставлення до життя та погляд на нього зміняться. Нас покине страх перед людьми і страх перед матеріальною незабезпеченістю. Інтуїтивно ми будемо знати, як справлятися з ситуаціями, котрі раніше нас бентежили. Раптово ми усвідомимо, що Бог робить для нас те, чого ми не могли зробити самі для себе.

Чи не є обіцянки надмірними? Ми думаємо, що ні. Вони здійсняться серед нас – часом швидше, часом повільніше. Вони завжди здійсняться, якщо ми докладемо зусиль для цього.